Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Небо, наче розписна тарілка...


Небо, наче розписна тарілка...
Небо, наче розписна тарілка:
Зорі, зорі - розсипом на ній,
Ось - сузір′їв калинова гілка,
Шлях Чумацький, що як світ старий.

Десь там є планет холодні скелі,
Довгі мандрівниць-комет хвости,
У безмежній Космосу пустелі
Безпорадність відчуваєш ти.

Кажуть, як прислухатись, почуєш
Музику Небесних Вищих Сфер,
І почувши, все земне забудеш,
Наче пам′ять хтось навмисно стер.

Чи не з цього приводу поети,
Що прийшли на Землю в різний час,
Кажуть, впали з іншої планети,
Як прибульці стали серед нас?

Стомлено,схвильовано, тривожно
Дивляться щоночі вглиб небес,
Турбувати їх в цей час не можна,
Що б той дар величний не пощез.

Розуміють музику магічну,
Як вінок, вплітають у слова...
Так земне єднається з космічним
Та в здобутках творчих ожива.

Маємо пісні, вірші, поеми -
Витвори народу та майстрів.
Творчі люди - Всесвіту антени,
Збирачі енергії світів.

Зорі, зорі...Мабуть недаремно,
Небом заворожена стою...
Падає зіркове в душу зерня
Й створює мелодію свою.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 258
© 17.08.2013 Волна Морская
Свидетельство о публикации: izba-2013-859572

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках














1