Найкращий колір

­З альбому «Весняна Казка»

«НАЙКРАЩИЙ КОЛІР...»

...Вже почало свій шлях по небу ясне сонце,
Але усе в саду продовжувало спати...
Набряклі зеленню дерева позіхали
І не хотіли казку ночі відпускати...

«Напевно, це – найкращий колір в цьому світі...» –
Мрійливо сонечко задумалось... Про листя,
Що зеленіли та задумливо зітхали...
І насолоджувались маревом злотистим...

То сонце променем їх лагідним торкнулось...
І розтеклось сусальним золотом в росинках...
Теплом пестливим брунечки усі зігріло,
У них побачивши мрійливі пелюстинки...

«Ні, білий колір – краще... Ясне світло в ньому...
Моє творіння!!! – знов задумалось світило... –
Тому пелюсточкам додам я трохи сяйва...
Хай будуть янгольськими перших квітів крила!!!»

Та ось пливуча хмара небо затемнила...
І світ похмурим став... Неначе чорно-білим...
«Блакитний – кращий колір!!! – сонце зрозуміло... –
Лише під ясним небом світ – такий красивий!!!»

Тим часом хмара пролилась дощем весняним...
Умила сад... І скрізь розсипало сльозини...
А в них знов сонечко відбилось... Златом ніжним
Зробило світ яскравим, наче на картині...

«Мій колір жовто-золотавий – також кращий!!!» –
Рішило сонце... Та веселочка проснулась...
Дугою різнокольоровою повисла...
«Оце – краса! Найкраща!!!» – сонце посміхнулось...