Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Подвійна Ніжність (поетизована легенда про ромашку)


Подвійна Ніжність (поетизована легенда про ромашку)
­­­­­­­­З альбому «Квіткова Казка»

«ПОДВІЙНА НІЖНІСТЬ...»
(моя «поетизовано-пісенна версія» за мотивами
слов’янської легенди про Романа та Марію –
про походження назви квітки «РоМАшка»)

***
...Давним-давно в однім селі далекосяжнім жила дівчинонька на ім’ячко Марія...
Вона була рум’яна, свіжа та прекрасна, немов чаруюча світанкова зоря...
Легка, як дихання замріяного вітру... Струнка й граційна, як задумлива берізка...
Краса її була оспівування гідна у задушевно-ніжних співах кобзаря...

Її волосся світле кольору пшениці на сонце сяяло, як золоте проміння...
Блакитні очі відбивали полиск неба і, наче зіроньки, яскрилися вогнем...
А шкіра – ніби випромінювала сяйво у тон росинок перламутрово-криштальних...
На голові завжди віночок був із квітів... Все краще дівчина ставала з кожним днем!!!

(славень красоті Марії)

...Квітне в небі ясна зорька...
В полі квіти розкриває...
І в сторонці волелюбній
Розпускається краса...

То дівчинонька тендітна,
Наче квітка, розцвітає!!!
Стан тонкий... Мрійливі очі...
Довга золота коса...

...Вийде в поле, заспіває –
Замовкають навіть птахи...
Вітерець зітхає тайно...
Луг тихіше шелестить...

Всі милуються красою...
Розсипають охі-ахі...
А дівчина – рум’яніє!!!
Наче зоренька, яскрить!!!

...Грає сонце у волоссі...
Вітер сукню розвіває...
Сяючу... Прозоро-білу...
Чарівну, як у принцес...

І здається, що на Землю
Ніжність янгольська злітає –
В платтячку легкім, вінчальнім
Опускається з Небес...

...А у сусідньому селі жив добрий хлопець... Романом парубка назвали мама з татом...
Він теж був дуже симпатичним, скромним, щедрим... З’єднались зовнішня і внутрішня краса!!!
Був хлопець мужнім, сильним, гордим та відважним... Та ліпоту природи відчував він чуйно...
Любив він просторів родимих мальовничість... І квітів запахи... І трелі солов’я...

(славень парубку Роману)

Цей хлопець був із тих, хто любить жити...
Сміятись, веселитись та радити...
Закохував в собі він цілий світ...
І надихав думки всіх на політ...

Він зовні мужнім був, та серцем – ніжним...
І вмів творити світ навкіл затишним...
Мов Янгол, захищав від зла близьких...
Навчав добру і розуму усіх...

...Кохала парубка цього Марія наша... Мрійливо... Трепітно... Шалено, до нестями...
Ті почуття були взаємними... Бо хлопець отак же ніжно й щиро дівчину любив!!!
Тому – практично молоді не розлучались!!! Щодня гуляли разом... У ставку купались...
Гриби збирали в лісі... З вітерцем кружляли... А вечорами мліли від приємних слів...

(славень ніжному коханню)*

...Ніжність... Це – почуття чарівливе...
Так солодко й приємне звучить!!!
Щось святе... І затишне... І миле...
Доброту й променистість таїть...

Ніжність... Світло в утомленім серці
Вмить спалахує... Спокій несе...
Розсипаючи іскорки щастя,
У душі, наче квітка, цвіте!!!

...Ніжність... Плавно колишуться вії...
Мов метеликів крила легкі...
Невагомі, як пір’я жар-птиці...
І тендітні, немов пелюстки...

Ніжність... Крихітна крапля на віях
Мерехтить... Наче мрійний гіпноз,
Що казками в наш світ проникає
І мрійливістю вранішніх рос...

...Ніжність... Всмішка легка пробігає
У кутках недоторканих вуст...
На щоках розрум’янених грає
Від квітково-духмяних спокус...

Ніжність... Тиха схвильованість серця...
З теплим шлейфом ясної зорі,
Що збентежений дух обвіває
І серцевий прискорює ритм...

...Ніжність... В серці невинний бутончик
Розкривається... І – без шипів!!!
З прохолодою зорної ночі...
І чарівністю ніжних шовків...

Ніжність... Дух від взаємності тане...
Добрих слів... Потайних молитов...
Ніжність – рай у душі... Неповторний!!!
Справжнє щастя! І щира ЛЮБОВ!!!


***
...Якось Романові наснився сон чудовий... У сні тім старець з невідомої країни
підносить хлопцю квітку... Дивну... Незнайому... Ніколи парубок не бачив той цвіток!!!
У серцевині – ясне сонце золотіє... А пелюстки жемчужно-білі – як проміння...
Проста і скромна квітка... Та така красива!!! Неначе квітку чарівну створив сам Бог!!!

(пісенька про сон чудовий)**

...Місячні поляни... Ніч, як день, ясна...
У росі криштальній квітка чарівна
Сяє, наче сонце... Пелюстки свої
Тягне, мов долоньці, прямо до душі...

...Сад нічний листками сонно шелестить...
Скоро день настане... Щастям заіскрить!!!
Сон цей загадковий дійсністю зверне –
Квіточка чудова радість принесе!!!

...Коли прокинувся Роман, то враз побачив, що диво-квіточка лежить на ліжку справді...
Вона сподобалась Романові настільки, що він її одразу Маші подарив!!!
Сказав, що квіточка похожа на кохану... І серце – також золоте та світосяйне...
І крила янгольські – як платтячко весільне... Та це не дивно – їх обох Творець зробив!!!

(пісенька про диво-квітку)***

...Я тобі, Прекрасна Квітко,
Зараз пісеньку співаю...
Про твою усмішку ніжну...
Про твоє таємне «лю»...

Я стаю сентиментальним...
І сміюся... І томлюся...
Про кохання невичерпне
Знов Всевишнього молю...

...Дякую тобі за казку
Нашого Земного Раю!!!
Поцілунки зір прекрасних...
Красоту усіх ночей...

Що мені тепер не треба
Обривати квіт ромашок...
За усмішку світосяйну...
За тепло твоїх очей...

...Я до ніг твоїх, кохана,
Кину світ*** душі своєї...
Зіллємося ми у квітці...
Дуже ніжній... І простій...

З вірою в майбутнє світле...
З джерелом надій на щастя...
З чистим сонячним сердечком
Й променями доброти...


***
...Так, диво-квітка – випромінювала ніжність!!! Таку зворушливу! Таємну! Невичерпну!!!
І від такого незвичайного дарунка Марія наша просто в захваті була...

Ім’я для квіточки придумала пестливе... Вона два імені в одному поєднала:
Роман плюс Машка – вийшло ім’ячко «РоМАшка»! Подвійна ніжність в цьому слові розцвіла!!!

(пісенька про назву квітки)

...В назві квіточки «ромашка»
Два імення об’єднались...
Складені «Роман» і «Машка»
Дали ім’ячко цвітку...

Та не просто згуртувались...
А неначе «одружились»!!!
В найменні частину спільну
Сотворили, як снагу!!!

...«МА» – частина від «РоМАна»...
І частина від «МАрії»...
В неї – «Міцність» і «Ажурність»
Всіх найкращих почуттів!!!

Ніжність – «Миле Ангелятко»,
Створене двома серцями...
Чи то «Музика Астральна»
Добрих справ і ніжних слів...

...Ніколи Машенька не бачила раніше такої квіточки – по-янгольські святої...
Такої ніжної та водночас простої... Що їй нагадувала «казку наяву»...
І стало дівчині враз сумно і печально... Тому, що не усі закохані у світі
можливість мали насолоджуватись квітом і поклонятися прекрасному цвітку...

Їй захотілось, щоб всі парочки коханих красу пізнали чарівливої ромашки...
Щоб почуття у них були такі же світлі, як білизна невинно-чистих пелюсток...
А жар сердець – як промениста зірка, сяяв... І зігрівав усе навколо, наче сонце...
Щоб для любові квітка стала оберегом... Щоб тайним символом кохання був цвіток...

(подвійна ніжність диво-квітки)

Квітка ця – подвійна ніжність
Двох закоханих сердечок!!!
Самовіддана... Глибока...
Як найкращий світ**** душі!!!

Щирість, чистота і святість
Найніжнішої любові...
І піднесених поривів...
Сяйво серця без межі...


***
...Була зворушена дівчина... Надзвичайно!!! Вона Романа зі сльозами попросила
букет зібрати із ромашок дивовижних... Щоб красотою милувалися усі!!!
І щоб змогла вона їх потім посадити у палісадничку... Або у чистім полі...
Щоб всі закохані могли їх назбирати на солов’їному світанку, у росі...

(прохання про букет ромашок)

«...Ти збери для мене, любий,
На світанку чарівному
Сяючий букет ромашок
В яснозоряний росі...

З тихим шепотом слів ніжних
Та молитвою жаркою
Ти на крилах янголяток
Сонце-квіти принеси...

...Посаджу я ті ромашки
У зеленому садочку...
Буду їх я роздавати
Всім закоханим в селі...

Із росистих свіжих квітів
Я для всіх сплету віночки...
Хай дарують світлу ніжність
Наші сонечка малі!!!»

...Не зміг відмовити коханій добрий хлопець... І зранку вирушив у дальню путь-дорогу...
Він довгий час блукав просторами земними... І, в решті решт, на краї світу щось знайшов!!!
Було то Царство Сновидінь!!! Адже наш хлопець уперше в дивнім сні побачив диво-квітку...
Напевно, правильно, туди, куди і треба, за «подаруночком» своїм юнак прийшов...

(спів про пошук диво-квітки)

«...Я ходжу-блукаю світом...
І шукаю диво-квіти...
Хочу я своїй коханій
Подарити цвіт душі!!!

Гарні квіточки ромашок,
Що блищать ніжніше шовку...
І на крилах янголяток
Дух підносять до вершин!!!

...Де шукати, я не знаю...
Тільки серденько підкаже
Й ніжності магічне світло,
Що осяює мій шлях...

Я знайду! Обов’язково!!!
Бо коханої прохання –
І приємне, і важливе!!!
Як і сяйво мрій в очах!!!»


***
...І ось пішов він до правителя – до старця, що уві сні йому подарував цвіточок...
З низьким уклоном і з повагою звернувся... Букет ромашок у старого попросив...
Володар краю сновидінь послухав хлопця... І враз погодився задовольнити просьбу...
Якщо Роман у соннім царстві залишиться... І завжди жити буде у країні снів...

Він обіцяв великодушно подарити коханій хлопця ціле поле із ромашок...
Бажав у відповідь отримати подяку... І щоби хлопець «на посту» його змінив...
Так, не дарма вручив Роману квітку старець... Хотів він хлопця заманити в сонне царство!!!
Бо той достойним був наступником на троні... Тому і квіткою його «приворожив»...

(домовлення у Царстві снів)

Старець:
«Знаю, щирий ти... І мудрий...
Я давно тебе чекаю...
Бачу в серці поєднання
Мужності і доброти...

Дуже рідкісні ознаки!!!
Інших я таких не знаю...
З мене – поле із ромашок...
З тебе – на мій трон зійти!!!»

Юнак:
«Дякую Вам за довіру!!!
Я залишусь в соннім царстві...
Бо заради мрій Марії
Все, що зможу, я зроблю!!!

Щоб кохана посміхалась,
Бачачи мої ромашки...
Тиху ніжність розливала...
Шепотіла тайно «лю»...»

...Юнак на все готовий був заради Маші... І ради вічного й квітучого кохання...
І він – залишився у царстві тім... Назавжди!!! Йому старий довірив згодом і свій трон!!!
А ось в сіло своє Роман не повернувся... Лише у снах приходив хлопець до Марії...
І величезними букетами ромашок він прикрашав своїй коханій кожен сон!!!

(сон про чарівні ромашки)*****

...Місяць знов загадки розсипає...
Ніч струмує сузір’ями снів...
Розписних... І чарівно-солодких...
Повних ніжності лагідних слів...

На казки тиша зараз багата...
І зове до зірчастих небес –
Розірвати нічну прохолоду
Жаром люблячих ніжно сердець...

...Поле білих ромашок малюють
Іскри-бризки небесних світил...
Мрійний дух насолодою пестять...
І в сердечку порушують штиль...

До душі ночі квітом ромашок
Хвилювати усі почуття...
Ніжнім пензлем любов рисувати...
Прикрашати квітками буття...

...Не бажає дух опір чинити
Й дозволяє в чуття увійти
Чарівним іскрам зорного щастя!!!
Хоч в дрімоті ромашки знайти...

***
...А наша Маша все чекала і чекала... І сподівалась на повернення Романа...
Але не стукав в двері він... І не з’являвся... І навіть жодного листа не надіслав...
Тому із часом засмутилася Марія... Вона подумала, що мабуть інша жінка
у серці милого Романа оселилась, і він забув про те, що Маші обіцяв...

(сумніви беруть дівчину)

«Де ти, милий мій, коханий?!.
Де же твій букет ромашок?!.
І чому лиш нічка темна
Виявляє образ твій?!.

Погадаю на ромашці,
Любиш ти чи вже не любиш...
Хай усю розкаже правду
Ніжна квіточка надій!!!»

...Та якось зранку, в день безхмарний та безжурний, близь хати рідної побачила дівчина
велике поле із улюблених ромашок... І зрозуміла, що любов її – жива!!!

У кожнім серденьку ромашок сонцем сяє... Летить на крилах пелюсток, мов янголятко...
В росі світанковій у листю сум ховає, у дзвоні рос криштальнім – чарівні слова...

(символ ніжності кохання)*****

...Де з’являється ніжність?!. Не знаю...
У куточках хвилюючих вуст...
Чи на віях пухнастих... Чи в сяйві
Молитов, що наш сон бережуть...

В тихім шепоті слів потаємних...
Ніччю зорною... В співах весни...
В дивнім мареві мрій чарівливих...
Про любов!!! Наяву й уві сні...

...У прискореному ритмі серця
Від торкання привітного рук...
У чеканні зворушливих зустріч...
Кожен раз!!! І в хвилини розлук...

В ніжній пристрасті... Часом шаленій...
До тремтіння! До радісних сльоз!!!
І в любові – затишній та теплій,
Що ніжніше шовків білих роз...

...У зростаючих янгольських крилах
Від усмішки в любимих очах,
Що підносять дух в зоряні мрії
У нічній тишині при свічках...

В невагомості кожної миті
Зльоту душ чистих на небеса...
І у трепоті ніжних ромашок,
Що цвітуть тайно в наших серцях...

...Ні, не виразити це словами...
І пояснень тому не знайти...
Бо самі ніжність ми сотворяєм!!!
Кожен день... Кожен раз... Кожну мить...


***
...Ось так всі люди і отримали ромашки... І полюбили їх за ніжність, простоту...
На пелюстках ворожать «любить – чи не любить»... Вони ж дарують нам чудову красоту!!!

(славень ніжної ромашці)

На стеблинці стрункій та зеленій
Розквітає ця квітка тендітна...
Листя – наче Мережка Ажурна...
На листках – сяють краплі роси...

Пелюстки – ніби віяло біле...
Посередині – сонце привітне...
Символ ніжності квіточка мила
У вінках неземної краси!!!


***
...Я розумію, що дівчині захотілось помилуватися букетом із ромашок...
Та я б коханого свого не відпустила в чужі краї на пошук ніжних квіточок...
Я б краще вишила ті квіточки чудові на гарних сукнях, на сорочках, на серветках...
І на святкових рушничках!!! Так скрізь і всюди завжди би «квітнув» рукотворний мій цвіток...

(загадка про ніжну квітку)

Що це за квітка – любовна «ворожка»?!.
Шапочка жовта... І біла сорочка...
Назва – з двох ім’ячок: «Рома плюс Машка»...
Квітка ця ніжна – звичайна «…»!!! (ромашка)


ПРИМІТКА:

Слов’янську легенду про ромашку – дивись тут:
https://prikol.i.ua/view/628760/
https://express.adobe.com/page/FIIX2u5G9cKu6/

* за мотивами мого вірша «Ніжність»:
Нежность
© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2010
Свидетельство о публикации №110082602401
https://stihi.ru/2010/08/26/2401

** за мотивами пісні «Колискова для Світлани»:
https://pesni.guru/text/колыбельные-песни-колыбельная-для-светланы

*** за мотивами мого вірша «Букет ромашок для тебе»:
Букет Ромашек для Тебя...
© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2011
Свидетельство о публикации №111090402319
https://stihi.ru/2011/09/04/2319

**** «світ» – в значенні «світло»

***** за мотивами мого вірша «Ніжним пензлем...»
Нежной кистью...
© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2012
Свидетельство о публикации №112071000042
https://stihi.ru/2012/07/10/42

****** за мотивами мого вірша «Осяяна ніжність любові»
Озарённая Нежность Любви
© Copyright: Елена Буторина-Палагута, 2010
Свидетельство о публикации №110082504602
https://stihi.ru/2010/08/25/4602

P.S.: Картинка – з Інтернету.






Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 93
© 19.07.2022г. Елена Палагута
Свидетельство о публикации: izba-2022-3351045

Метки: цветы, легенды о цветах, ромашка, легенды о ромашках, цветочные сказки,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Подрубрика: Стихи про природу










1