Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Стрімкі, як падіння




Пам′ятатиму довгі шляхи
крізь травневу смарагдову Польщу,
лице доньки в автобуснім склі,
ніби місяць бліде, і тонке, як обличчя мадонн,
що стуляють долоні в альтанках
за штакетниками, що біліють,
ніби слово "пробач";
все просте: чорні латки землі і березовий гай,
людний ярмарок - свято у місті -
повз які ти промчався і втратив навік,
і ніколи уже, і нічого не вдієш...
Ще втікач, ще refugee,
пілигрим із дітьми,
що в собі уособлює батька і матір,
Богом схований в жменю - і це весь резон,
розшифровка стрімких, як падіння, подій,
спроба щось пояснити хоча би собі,
зупинитися там, де, мов сітка, м′яка
врешті виникне крапка, межа
і впіймає, поверне, нехай не додому,
прикладе врешті зілля цілюще до ран.

6.05.2022.
­






Рейтинг работы: 7
Количество отзывов: 1
Количество сообщений: 1
Количество просмотров: 12
© 06.05.2022г. валерий коростов
Свидетельство о публикации: izba-2022-3304433

Рубрика произведения: Поэзия -> Верлибр


Васса Темченко       06.05.2022   10:56:22
Отзыв:   положительный
Стихотворение Ваше чудесное. Да, только, понять его, о чём оно, о каких переживаниях смогут немногие(к сожалению? к счастью? — "спроба щось пояснити хоча би собі".
Хай щастить! Все налагодиться!
валерий коростов       06.05.2022   14:56:07

Дякую. Хто зрозуміє, зрозуміє по-справжньому.









1