Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

"Піду сходжу по щастя на базар…" (Переклад вірша Ірини Самаріної-Лабірінт)


­Піду сходжу по щастя на базар,
по успіх  в супермаркет завітаю…
То й що, я знаю, це не є товар…
Та все ж собі й кохання ще придбаю.
Ну і, будь ласка, зважте двісті грам
он совісті , що там на тій вітрині…
В ній вийшов строк? Таке не треба нам -
Куплю в кіоску  іншому…А  нині:
тут акція у вас на доброту.
Її побільше - то прекрасна ноша.
Скажу відверто вам на чистоту -
на це не жалко витрачати гроші.
Мікстура є від жалості у вас?
Сиропи від туги, від нудьгування?
Ще дайте мені той останній шанс…
Й настоянку міцну від розставання…
І затишку сімейного мішок
з теплом каміна й ароматом кави…
Ах, ще краси  із позначкою «ШОК»,
також пілюль від поглядів лукавих.
Що? Дружба на прилавку є у вас?
І на вагу, й поштучно?  Неймовірно.
І що, беруть? Коли ж настане час -
набридне людям жити лицемірно?
А я здоров’я рідним прикуплю
і буду дарувать на іменини…
У вас є й заздрість? Заздрість не люблю.
Терпіння півкіло візьму я нині…
Довіри не потрібно…Навіть ще й
лишилось трішки з того разу, наче…
Продайте всі запаси сліз з очей,
моя вам доля з радістю віддячить…
Навіщо? Щоб не плакала душа
У тих людей, в яких добра уволю…
А радість думку й  серце  потіша,
якщо у вас нема в продажі болю…
Ні, щастя ми не купимо ніде…
Якщо  ж ми навчимося ним ділитись -
усе погане в небуття піде,
душі ж ми допоможемо зцілитись…

25.04.2021р.

Ирина Самарина-Лабиринт

Пойду, схожу за счастьем на базар,
А после в супермаркет, за удачей…
И что с того, что это не товар…
Я попрошу ещё любви — на сдачу…
И взвесьте мне, пожалуйста, грамм сто,
той совести, что с краю, полкой ниже…
Просрочена? Ну, ладно я потом,
Куплю в другом ларьке… А вижу-вижу:
По акции есть скидка для меня.
Давайте доброты, насколько хватит…
А есть у вас от злых людей броня?
Что-что? На это деньги жалко тратить?
А средство есть от жалости у вас?
Микстура от тоски, сироп от скуки?
Продайте мне ещё вот этот шанс…
И крепкую настойку от разлуки…
Уюта мне семейного — мешок,
Чтоб высший сорт, другого, мне не надо…
И красоты вон той, с пометкой «ШОК»,
Таблетки от неискреннего взгляда…
А дружбу как, поштучно иль на вес,
Сегодня вы, любезно, продаёте?
Нет, не куплю, а просто — интерес,
Зачем так жить, и есть ли смысл в расчёте?
Ещё здоровья близким прикуплю
И буду им дарить на Дни Рожденья…
В продаже — зависть? Зависть не люблю.
Продайте лучше пол кило терпенья…
Доверия не нужно… В прошлый раз
Купила оптом, мне надолго хватит…
Продайте все запасы слёз из глаз,
Моя судьба вам, с радостью, заплатит…
Зачем? А чтоб не плакала душа
У тех людей, в которых много света…
Ведь жизнь тогда, добра и хороша,
Когда у вас в продаже боли нету…
Нет, счастья на базаре не купить…
Но если мы научимся делиться
Тем самым счастьем и любовь дарить,
То всё плохое просто испарится…







Количество отзывов: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 7
© 03.10.2021г. Олександр Рожко
Свидетельство о публикации: izba-2021-3168247

Рубрика произведения: Поэзия -> Поэтические переводы
















1