Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Брама


Брама
                                   ­ «Бо слово втрачене
                                      Знов стало біля брами…»
                                                                       (Пауль Целан)


Я стою біля брами
Розчахнутої, як діжа
В якої відвалилося дно,
Я стою на межі
Між містом і пустелею степу
І бачу очима сірими
Як філософи несуть на продаж
На ринок світу сього
Свої бороди нестрижені, незачесані
Наче думки після сієсти в Мілеті.
Я бачу гетер корінфських,
Що несуть уламки мідного дзеркала,
Граючи веселу мелодію Аркадії
Срібними дзвониками Родосу,
Що причеплені до босих ніг
(Пилюка).
Зрадницький степ,
Якому паротяг заозерний
Будує майбутнє
З цеглинок пари та гуркоту,
Вабить дорогами-зміями
У Ніщо.
А я вірую в ковилу та Сонце
І досі лишаючись коло брами відчиненої:
Брами,
Яку ніхто і ніколи
Не зачинить руками мозолистими,
Не приколотить до воріт щита з драконом
Хвостатим, як все, що минає,
Не замкне їх списом гострим,
І не крикне голосно з мурів
За обрій втікаючим хмарам білим:
«Варвари!»






Рейтинг работы: 31
Количество отзывов: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 4
Добавили в избранное: 1
© 25.04.2021г. Нестор Степной
Свидетельство о публикации: izba-2021-3074879

Метки: верлібр, модернізм, міт,
Рубрика произведения: Поэзия -> Верлибр


Шон Маклех       06.05.2021   01:37:17
Отзыв:   положительный
Оригінально. Цікаво.
















1