Роки летять.

Наше життя таке коротке та безцінне.
Ми живемо, немов би пишемо чорновик.
Чомусь втрачаємо час дорогоцінний.
Роки біжать і нам диктують віку виклик.
Зупинись, відчуй ту мить благословенну.
Та мудрий і надійний серця поклик.
Прийми себе, як скарб, та всю Вселенну.
Світи у Всесвіті, як той кришталик.
Роки летять, немов птахи у вирій.
Ми розуміємо, не зупинити часу плин.
Побажати хочеться, щоб завжди були ми щирі.
І зберігали мудрість, до сивин.
Та незважаючи на будні наші строгі,
Примножували радості хвилини.
І пам′ятали, чим більше віддамо тепла сьогодні.
Тим більше нам повернеться воно.