Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Монолог скрипки


Монолог скрипки
                             «Б’є в рамена засмаглі
                               Метеликів чорна зграя
                               Білі змії туману
                               Сліди замітають…»
                                                       (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Не турбуйте мене,
Коли граю я на залізній скрипці
Фатальне соло
Лише для слухача одного
Під небом світанків і синяви –
Під оцим куполом вічності,
Під білими хмарами сну,
Над жовтими кульбабами яви.
Не турбуйте мене,
Коли я стискаю залізну скрипку
Напередодні акорду короткого
Затамувавши подих,
Обережно торкаючись пальцем
Струни сталевої.
Мою фугу почує
Слухач – по той бік,
По той бік поля квітучого –
Неораного, несіяного, незнаного
Нами. Мною –
Дивака-музики на ймення Харон.
Не турбуйте мене:
Замість нот збирані зерна нірвани
Бережу паче пастор
Береже овечок чорних і білих
З якими Судний День зустріти мріє –
Там – де небо цілує озеро:
Воду меотів.
Не турбуйте мене –
Скрипаля бронзових нот
Дзвінких і легких як Сонце
Коли перед концертом –
Перед коротким соло
Перед фугою нашого часу
Я одягаю фрак –
Кольору трави і землі –
Таки нашої.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 13
© 30.05.2020 Нестор Степной
Свидетельство о публикации: izba-2020-2819248

Метки: скрипка, музика, монолог,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Шон Маклех       07.06.2020   14:37:57
Отзыв:   положительный
Цікаві метафори. Оригінально. Цікаво чи хоч хтось з читачів зрозумів про що цей текст....
















1