Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Собака і коваль


байка

Жив у коваля собака,
Звідкись приблудився,
Спав, як бідний неборака,
Поки пан трудився.
Та як тільки до обіду
Майстер миє руки,
Той собака скиглить слідом,
Лиже закаблуки.

Дядько зміг не йняти віри
Більше року майже,
А коли зайшло надміру,
Він собаці й каже:
«Як же це воно стається,
Суча ти скотино,
Що коли земля трясеться,
Спиш ти, як дитина?
Щойно тихий звук поживи
Потече у вуха –
Прокидаєшся ти живо
І – як щебетуха!»

А серед нас немало є людей,
Що чують лиш собі потрібні звуки,
Без вигоди не викажуть ідей,
І щоб погріти лиш, простягнуть руку…

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 1
© 16.05.2020 Сергей Щєпкін
Свидетельство о публикации: izba-2020-2808630

Рубрика произведения: Поэзия -> Басни


















1