Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Збирач горіхів


Збирач горіхів
                                              «Вічно мене тягне до міста,
                                                Тягне в гущу юрби на вулицях…»
                                                                                (Хагівара Сакутаро)


Я збираю горіхи,
Які падають з дерева,
Що намальоване на стіні
Мого кострубатого сну.
Я кладу до кожної жмені
Дітей горбатого катеринщика –
Таких сумних, як грудневий світанок –
Три горіхи з шкаралупою
Кольору зимового неба –
Сього бородатого старця –
Чорнокнижника Собачої Зірки.
Я кладу у теплі долоні
Замурзаної попелюшки,
Що міняла свої плаття подерті
На сліди сонячних зайчиків –
Три горіхи з тьмяною шкаралупою
Кольору травневого нечуйвітра
(Грай, вітре, грай
Пісню босоногих бузьків:
Чорногузів міста крейди
І поцяткованих писарів).
Я збираю горіхи
Тверді, як віра алхіміка
У збіговисько готичних літер
Книги, яку продали в Венеції
За шматки металу блискучого.
Я збираю горіхи,
Що падають з намальованого дерева
І дарую їх дітям,
Які ніколи не народяться,
Які бавляться потойбічними іграшками,
Незримими ведмедиками
Снів моїх волохатих.
А ці горіхи все падають
На бруківку покручених вулиць
Міста, де ніхто не живе,
Навіть той катеринщик,
Що співає псалми апостола горобців,
Навіть він
У цьому місті чужий –
Перехожий.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 14.02.2020 Артур Сиренко
Свидетельство о публикации: izba-2020-2733553

Метки: верлібр, модернізм,
Рубрика произведения: Поэзия -> Верлибр


Шон Маклех       23.02.2020   01:36:10
Отзыв:   положительный
Цікавий модернізм. Успіхів!













1