Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Самотній вогонь


Самотній вогонь
                                             «Серед пустелі
                                               Я бачив вогонь!»
                                                                    (Накахара Тоя)

Ті, хто розпалив вогонь
Серед моря каміння,
Серед океану піску –
Просто сумні пілігрими:
Такі ж шотландці –
Сторожі голих пагорбів
Як лицар початку,
Який не знав,
Чим усе завершиться,
Точніше, знав, але
Не хотів нікому сказати,
Бо стати пророком
Було нестерпно.
Дим у зимовому небі
Гіркіший за віскі з острова Торі.
Немає дороги зворотньої
З цієї пустелі самотності,
Де замість снігу
Падає взимку пісок,
А небо - кольору ртуті,
І люди ховають обличчя
У сховок тканини грубої,
Тканої з шерсті верблюдів.
Повелитель поганих доріг
Шепотів мені про порожні колодязі,
Про Срібну Ріку
Вздовж якої блукати й блукати,
Куди – невідомо.
Шепочу сутри
З іменем Будди Майбутнього
І мислю:
Я ще живий!





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 7
© 09.02.2020 Артур Сиренко
Свидетельство о публикации: izba-2020-2730145

Метки: верлібр, модернізм,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Шон Маклех       17.02.2020   02:03:44
Отзыв:   положительный
Чудовий і глибокий вірш! Сподобалось!













1