Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Любас мандрагори


Любас мандрагори
                                «...Де поза розумом чуття провалля, наче нетрі темні,
                                     незрозуміла мова вір прадавніх нас оточить...»
                                                                                                    (Богдан-Ігор Антонич)

Колишній ватаг флібуст’єрів
А нині шукач таємного,
Що кинув ваготу якоря
Між скель біля селища
Сіровбраних пастухів-обідранців
Чи прочан до землі небуття,
Оселившись у башті-сові
Запалює свічку
Самотню, як човен в негоду
Рибалки мертвого
І чекає, як дзигар
Покаже годину тьми найчорнішої,
Щоб кинути крило лилика
До ялівцевого трунку.
Любас мандрагори,
Чорнокнижник готичних літер
Видивляється крихітки золота
У киплячій роторті-гамарні.
І снять йому герці
Та шафіри штудерні,
Вітрила пошарпані вітром
І таляри дзвінкоголосі.
Оминають його обитель,
Його понуру башту
Оплетену прочитаном –
Твердиню барона давно загиблого,
Замок династії давно вимерлої,
Башту чарівника-лорда
Селяни у свитах подертих,
Монахи у чорних рясах,
Повії в зелених платтях.
І тільки поет один –
Філід останній
З клану законників-брегонів
Відвідав колись кам’яницю
Щоб послухати казку
Чи то понуру легенду
Про смерть.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 10.01.2020 Шон Маклех
Свидетельство о публикации: izba-2020-2708447

Метки: верлібр, Ірландія,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Артур Сиренко       11.01.2020   00:23:31
Отзыв:   положительный
Вражаючий текст! Які цікаві слова! Які цікаві архаїзми!












1