Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Гість одкровення


Гість одкровення
                                    «Відкрийте, люди, я вітер, вітер
                                      Одягнений в плаття з листочків сухих…»
                                                                                           (Еміль Верхарн)

Хочеться взути теплі й важкі
Черевики безбатченка Сонця –
Такі собі світлоступи та теплокроки,
Коли чисто ірландська мокрінь
Вдирається в душу злодієм:
Так, наче граф кирпатий Стронбоу
Знову шматує пагорби Ерінн,
Як шматують кавалки торфу,
Перш ніж кинути їх на поталу
Вогню-оранжисту. Добре що вітер –
Цей жорстокий зайда країн опівнічних,
Цей філософ зажури, цей гностик
Цей злий казкар, провісник недобрих легенд
Заходить гостем у мою кам’яну хату –
Хату, де ніхто не живе. Ніхто,
Окрім бородатого привида –
Сивого, наче той лунь – місячний пугач боліт.
Добре, хоч отакого гостя-нездару
Маю щоднини, маю щоночі,
Маю щовечора, маю щоранку:
Гостя, вбраного в листя сухе і жовте,
Так, начебто, ми не на Острові
Смарагдових Схилів (вниз, тільки вниз,
У Небуття, в Сід невблаганний),
А серед жовтих сторінок книг,
Які написали дерева і кинули в порожнечу
Холоду.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 8
© 09.01.2020 Шон Маклех
Свидетельство о публикации: izba-2020-2707609

Метки: верлібр, Ірландія,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Артур Сиренко       09.01.2020   21:30:19
Отзыв:   положительный
Прекрасний верлібр!












1