Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Дзеркало осіннього вітру


Дзеркало осіннього вітру
                                      «Ліхтар в саду.
                                       Скільки разів він ладен був згаснути!
                                       Скільки разів…»
                                                                                      (Йоса Бусон)


Осіння трава
З чисто бурбонським спокоєм
Шепоче мені – такому ж вицвілому
Про епоху мовчання та фарб густих -
Про часи Генріха Восьмого.
Як хочеться у прозорій непотрібності
Дзеркало на вулицю виставити,
Щоб його перехожі сахалися,
В душу свою потріпану зазираючи.
Як хочеться підошви черевиків своїх
Сонцю іронічному показувати
Хай з мене старого насміхається –
Весь світ обходив шукаючи
Чи то істину чи то тінь її,
А знайшов журавля білого
Такого ж як сам сивого.
А в провулках сміються юродиві,
А будинки як сніг загублені,
А люди як сновиди зачаровані,
А діти небом заколисані,
А книги на смітник пожбурені,
А я все у вікно дивлюся
На вас – перехожі і привиди…





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 8
© 07.01.2020 Шон Маклех
Свидетельство о публикации: izba-2020-2706561

Метки: верлібр, модернізм,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Артур Сиренко       08.01.2020   01:41:29
Отзыв:   положительный
Тонка робота, майстерно написано!












1