Стихи
Проза
Разное
Песни
Форум
Отзывы
Конкурсы
Авторы
Литпортал

Тінь півонії


Тінь півонії
                                             «Склянка годин
                                               Глибоко закопана в тіні півонії…»
                                                                                       (Пауль Целан)

Коли падолист довершується,
Коли хризантеми стають скляними
Й крихкими,
Наче спогади сивого зайця,
Якому в голові все осінь –
Заметіль жовтого листя,
В яке ховатись і спати (як Сонце),
Коли вогкість стає колючою і яскравою
(Не забудьте вмикнути зірку оцю –
Найближчу, тому сліпучу:
Ви – знавці нескінченності),
Отоді й згадується
Усе закопане в тіні півонії,
Не тої що залізна
І довгою своєю шиєю
Нагадує більше жирафа,
Аніж китайське запашне літо
(Чай),
А тої яка губить пелюстки –
Так тихо й спокійно,
Як бородатий поет-волоцюга
Губить свої недоречні спогади.
А може то і не спогади,
А може то легкі човни,
Що ковзають хвилями
«Мезогейос Таласса»,
Човни в яких весла
Тесані з кипарису,
А вітрила зіткані арахнами
З синього льону.

У тій тіні півонії
Сховано сліди волохатого Часу:
Його скарб блискучий –
Шматочки хвилин,
Які він поскладав до глечика –
Не нами зліпленого.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 10
© 17.12.2019 Шон Маклех
Свидетельство о публикации: izba-2019-2693318

Рубрика произведения: Поэзия -> Верлибр


Артур Сиренко       17.12.2019   03:13:24
Отзыв:   положительный
Майстерно. Чудовий текст.













1