Не тримаю себе...


не тримаю себе
знов лечу на орлах
в їхній збруї заплутався
дихає страх
але незначний
сила зовсім не в ньому
здається у чомусь
ще поки чужому

не інакше воно
огортає у шати
і не я їх
вони мене
можуть тримати
і бути у них
не бажаючи часом
обіцяно їхнім
ба! моїм вже Пегасом

все одно висота
чи глибини глибин
ніби виставка майстра
найкращих картин
ніби в п’єсі портьє
перевершив сценарій
режисерське снує
з режисером у парі…

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 7
© 07.11.2019 Сергей Щєпкін
Свидетельство о публикации: izba-2019-2667023

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская













1