Місто


виходжу з під’їзду очі униз
головне не дивитись в обличчя
звідусіль відчуваю затаєний тиск
хоч нікому нічого не зичу

навперейми за мною назустріч і геть
хтось іде поспішає торкає
заховатись від тиску не можу ніде
й порятунку мені вже немає

зціпив зуби і губи щільніше стулив
лише крила на носі тріпочуть
і шия не хоче піднять голови
і вуха вже слухать не хочуть

а от ноги нагадують ножиць клішню
нарізають своє ремесло
це вони як здурілі збрели в маячню
проміняти на місто село

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 04.11.2019 Сергей Щєпкін
Свидетельство о публикации: izba-2019-2664654

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская













1