"Дубочок"


"Дубочок"
Росте на могилі зелений дубочок,
А мати всім каже:Отут-мій синочок...
Скажи мені дубе, листя зелене,
Чому ж мій синок не приходит до мене?

Мені перед ранком сон дивний приснився,
Що рідний синочок до мене схилився.
Шепоче так ніжно: "Матусю, пробач"...
Прийду я до тебе. Ти тільки не плач.

Я птахом прилину  в садок на калину,
Куванням зозулі розбуджу долину.
Я променем сонця вранці заграю,
І зіркою в небі тобі я засяю.

Я хмарою в спеку голівоньку вкрию,
І срібним дощем тобі ніженьки вмию.
За ніжність твою, за добро і красу,
Я вітром весням тепло принесу...

Повір же, матусю, що то-буду я.
Тобі стане легше, рідненька моя...
Дубок нахиляє віття зелене,
Мов руки свої простягає до мене...

Віщує серденько, що це - не дубочок,
А це мій рідненький і вірний синочок.
Гілля простягає, і мовби благагає.
І листям так ніжно обличчя торкає.

Мене пригортає, неначе руками...
"Прилинь же, синочку до рідної мами".
Він в битві кривавій упав край дороги -
Осколком поранений в голову й ноги.

Поволі у полі син кров′ю стікав,
Прощався з землею, яку захищав.
А мати чекала і не дочекалась,
Аж третього літа про сина дізналась.

Мов пташка на крилах до нього летіла-
Могилу побачити швидше хотіла.
А люди її всім селом зустрічали,
Неначе свою, найріднішу втішали.

автор цього вірша Володимир Арсенович Пригорницький. По просьбі його я надрукувала вірш.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 21
© 02.11.2019 Галина Полищук (Ярмульская)
Свидетельство о публикации: izba-2019-2662721

Рубрика произведения: Поэзия -> Авторская песня













1