Ти кинула гроші...


Ти кинула гроші і мовчки пішла…
Стою за дверима сам…
Не хочеться думати, хто сирота,
А хто це із нас його пан.

У чомусь одному я дуже міцний,
В дещо іншому трохи заслаб,
Через те я для тебе як двір прохідний,
Не соромлюся – просто твій раб.

Не хвилюють мене всі вітри твоїх змін
І красивий паркан – мій пейзаж,
Без різниці мені із якої з сторін
Знов чекати на твій абордаж.

Я давно дарував тобі волю небес,
Обирай все що хочеш сама!
І сама вибирай, де з тобою, де без
Я буду зникати з ума…

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 14
© 02.10.2019 Сергей Щєпкін
Свидетельство о публикации: izba-2019-2642164

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская













1