О, як люблю я рідну мову


О, як люблю я рідну мову
О, як люблю я рідну мову,
Таку барвисту, пишну, модну,
Яка життя моє змінила,
І все в мені заполонила.

Її слова, як вітер ніжний,
А твори, як талант всевишній
Письменників, поетів мови,
Вони були завжди зі мною.

Я пам’ятаю їх змалечку,
Коли сидів я на вершечку.
«Кобзар» я взяв тоді у руки.
Відкривши «Книгу Запоруки».

Читав я довгий час, відверто,
Мені сподобалося, твердо,
Тоді я знав – Тарас Шевченко
Поет великий, як Костенко.

Мені сподобалося все:
Виразність, стиль і вар’єте;
Він про життя писав буденне,
І тільки правду не блаженну.

Я тільки хочу ось сказать:
Література – це мистецтво.
Це простір для людської честі,
Творіння Боже, благодать.

Тому, любіть її, шануйте,
З дитинства її опануйте,
Письменників ви пам’ятайте,
Нащадкам пам’ять залишайте!
Олександр Іващенко (21.05.2009 р.)





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 04.08.2019 Александр Иващенко
Свидетельство о публикации: izba-2019-2606439

Рубрика произведения: Поэзия -> Поэтические манифесты










1