В літку сонечко сміϵться


В літку сонечко сміϵться,
А теплом проміння льϵться,
По всьому садочку,
Чарами всіх надільяϵ,
Навкруги все одіваϵ,
В сонячну сорочку.

Так в листочках ніжно сяϵ,
Мовби весело співаϵ,
Як луна звінить,
Добре землю зігріваϵ,
А повітря налякаϵ,
Що воно тремтить.

Дуже так вже налякалось,
Що кудись воно помчалось,
Бистро так летить,
Мов шалене вже несеться,
Там де воно спотикнеться,
Зразу все шумить.

Небо хмурее таке стане,
Мовби вечір враз настане,
Хмарами закрите,
Грізно буря пронесеться,
Навкруг все додолу гнеться,
Дощиком полите.

А коли над вечір тихо,
Не гуляϵ більше лихо,
місяць виглядаϵ,
там десь в лузі над рікою,
де не маϵ він спокою,
сріблом в росах сяϵ.

І так довго цілу нічку,
Він сріблить там усю річку,
Блідий промінь льϵ,
Тихо в воду заглядаϵ,
Може там він так купаϵ,
Личеноко своϵ.

Що пірнув на дно під воду,
Шоби мати кращу вроду,
Довго буде мити,
Як підніметься ще вище
І щоби ще яскравіше,
З неба посвітити.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 1
© 17.05.2019 Роман Солтис
Свидетельство о публикации: izba-2019-2559607

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках










1