Мені цей гомін український


Мені цей гомін український,
В душі навіки помістився,
Не забував ріної мови,
З дитячих літ її я вчився.

За це все так я дуже вдячний,
Поклін великий шлю тобі,
Бо гартувалась дуже міцно,
В жорстокій лютій боротьбі.

Тебе хотіли з землі стерти,
Щоби не стало всеж тебе,
Стала щиріша щей ніжніша
І не розтратила себе.

Забороняли люди злії,
Всім страх великий навіва,
А ти без ласки і надії,
Все оставалася жива.

Лилась за тебе кров рікою,
За слово миле рідне це
І весь вставав народ стіною,
За миле ріднеϵ слівце.

Поміж людей ти льϵшся в світі,
Звінким цільющим джерелом,
Чи може там в великім місті,
А чи ніжненько над селом.

За це тобі такую милу,
Звінкую пісню заспіваю
І щей подяку складу щиру,
Щоб розвивался бажаю.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 1
© 17.05.2019 Роман Солтис
Свидетельство о публикации: izba-2019-2559599

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках










1