В саду калина вже цвіте


В саду калина вже цвіте,
А дощик теплий все іде,
На квіти ніжнії полився,
Чогось так тихо по весні,
Смуток запав в серце мені
І там глибоко залишився.

Щоб розігнати смуток цей,
Може спитаю я в людей,
Чого до мене він примчався,
До мене чом зараз прийшов,
Мене засмученим знайшов,
Чому собі десь не сховався.

Спинився би серед квітків,
Між ними тихо би присів,
Серед людей став мандрувати,
Навколо все вже засмутив,
Сонечко хмарами закрив,
Чого хотів мене спитати.

Чого же дивишся в вікно,
Чи может и вже так давно,
Що сам замучився чекати,
В свойому тихому садку,
Веселу пісеньку звінку,
Хитів в весь голос заспівати.

Весело сонечко сіяй,
Своїм промінням ніжно грай,
Не буду більше вже чекати,
А пісня ця нехай звінить,
Із легким вітро пролетить,
У рідний край де породила мати.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 5
© 11.05.2019 Роман Солтис
Свидетельство о публикации: izba-2019-2555585

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках










1