Прохання до Україны


(А тепер друкую її два вірші Прохання до України і Самотність які мені подарувала)

Прохання до Україны

В мене ϵ про що писати,
Хисту ϵ ще в мене досить,
Бо не впинно невмолимо,
Моϵ серденько голгсить.

Колиб проснувсь Тарас Шевченко
І запитав, що хочу я?
Яб відповіла коротенько,
Що хочу мать своϵ ім’я.

Хатину білу під лісочком,
Глиняну призьбу, стріху, комин,
Віконце розмір невеличкий,
Щоб було чуть лісовий гомін.

Хочу житии на Вкраїні,
Щоб я рідне слово чула,
Так скажи ти моя нене,
Чому ти мене забула.

Скажи мені рідна земле,
Защо ти мене зігнала,
Дала місце для чужинця,
А мені дала в ГУЛАГа.

Забери мене до дому,
Буду я про тебе дбати,
Край мій рідний таϵмничий,
Буду вірші дарувати.

Ще надія не пропала,
Я чекаю на твій голос,
Як уже назріють жнива
І поспіϵ жита колос.

Біда мене не минала,
Мене горе завжди пасло,
Але пута я зривала,
Що ж таке вже моϵ гасло.

Гей! Поети прозаїки,
Кращу долю нам закуйте,
Простеліит для нас дорогу,
Нас ізгнанців порятуйте.

Пішки ми піти не зможем,
Бо дорога не коротка,
А на лайнер рента мала
Судьба наша не солодка.





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 6
© 08.05.2019 Роман Солтис
Свидетельство о публикации: izba-2019-2553814

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках










1