Тебе, неземной




  • Еротичний мотив

    О, сонячна, о, зоряна моя,
    нам свято знов дарує спільний вечір.
    Мов світлий сон, мов пісня солов’я,
    з-під кіс розкішних ці смагляві плечі.

    Я з поцілунку пізнаю, що ти.
    Як солодко мені від твого хмелю.
    Як радісно мені тебе нести
    до білизни пахучої постелі.

    Ти не соромся свого почуття,
    що в нім земне з’єдналося з небесним.
    Любов – це першоджерело життя.
    Вона – як та ріка, де крига скресла.

    В цю хвилю Всесвіт – лиш для нас обох.
    Ми здавна в нього Богом наречені.
    Якщо на це благословив нас Бог,
    то вищим є чиє благословення?
  • 2.
Я постійно тільки й думаю про тебе.
І без тебе вже й життя мені нема.
Опустись хоча б на мить зі свого неба,
щоб від горя не зійти мені з ума.

І тебе не відпущу я більш нікуди.
І нікому та нізащо не віддам.
Будуть заздрити нам, люба, добрі люди
і лихі нехай так само заздрять нам.

Буду подихом своїм тебе я гріти,
найніжніші шепотітиму слова.
Нам співатиме про щастя рвійний вітер.
Свіжо пахнутиме зім’ята трава.

  • 3.
  • Найавгустіша світлосте жіноча,
    чи знаєте, як палко Вас люблю?
    Найбільше Ваші мудрі й гарні очі
    з іскринками в живому кришталю.

    Моя Ви добра і солодка муко,
    жадання вічне, мріє чарівна,
    поцілувавши Вашу ніжну руку,
    невільно станеш п′яним без вина.

    А мови гречні й вишукані звуки.
    Від них мені, аж подих зупиня.
    То - щастя після кожної розлуки
    торкатись легко Вашого вбрання.
вірші А.Загравенко  із збірки "Меди полинові".





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 08.03.2019 Валерий Олизько
Свидетельство о публикации: izba-2019-2509110

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика любовная










1