Різдвяна усміхнена мить


В повітрі несуться, кружляють сніжинки:
Рухома, в мереживі біла вуаль.
Зникають поволі останні стежинки.
Зростає чимдуж завірюха, на жаль.

А вітер тріпоче, дерева в поклоні.
Оголені віти схиляються вниз.
Неначе розкриті зненацька долоні.
Такий черговий був Небесний сюрприз.

…Різдво наближається: вітер вщухає.
Для першої зірки відкритий вже шлях.
Вечерю до рідних нести поспішає
Дівчатко із вогником щирим в очах.

«Ми з мамою вранці пекли пиріжечки!
Скуштуй їх, будь ласка, бо дуже смачні.
А ось ще дарунок: корисний, доречний.
Червону хустинку вдягнеш навесні!»

І враз потеплішало, радість на серці.
Чудова Різдвяна усміхнена мить.
Відкриймо ж до світу чарівного дверці!
Нехай же ніколи душа не болить,
А іскра добра не згасає, горить!

06.01.2019
Свидетельство о публикации №119010610497






Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 5
© 07.01.2019 Таня Яковенко
Свидетельство о публикации: izba-2019-2459893

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках











1