Невже прокинутись, країно, ти не в силах...


Невже прокинутись, країно, ти не в силах
Й підняти люд наш на останій бій?
Скільки дітей наших лежить в могилах
На радість байстрюків політповій?

Коли нам ворог встиг за брата стати,
Що змушує стріляти по своїм?
Минуле наше та батьків топтати
Як ми дозволили загарбникам брудким?

Немає волі і нема надії!..
Невже держави б′є останній час?
Вмирає віра що не має дії,
Бездійність буде вироком для нас!

Повстань, країно многомовна, знову
І в бій священний вишукай ряди!
За кожну віру та за кожну мову
До Перемоги, з Богом, нас веди!





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 9
© 10.11.2018 Михаил Бессарабин
Свидетельство о публикации: izba-2018-2409540

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика гражданская











1