Пан Вересень


В полоні спекоти трималося літо.
З дощем всі стосунки неначе розбито.
Чомусь все обходив він наш регіон:
Чи в транс упадав, а можливо у сон?
Нарешті дійшла і до вересня черга.
Природа в чеканні стомилась, завмерла.
Всміхнулися якось хмари на небі,
Та й шлях для дощу вказали, як треба.
Все вміння він хутко покаже наразі:
І злива затопить усі перелази.
Працюючи плідно ось так, досхочу
Дорвався, все ллє! Зупинись!: Я кричу!
Та тільки листочки в такій насолоді,
Кисневий запас щедро дарять природі.
Пан Вересень зрушив питання нагальне:
І Всесвіт прислав таки дощ довгожданий!

12.09.2018
Свидетельство о публикации №118091207915






Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 24
© 13.09.2018 Таня Яковенко
Свидетельство о публикации: izba-2018-2362233

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках











1