РИВОК В АДЮЛЬТЕР (україномовна версія)


РИВОК В АДЮЛЬТЕР  (україномовна версія)
РИВОК В АДЮЛЬТЕР

(Уривок з роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ")

... Вона стояла гола посеред кімнати і сушила рушником волосся, коли в двері постукали, і почувся чоловічий голос:

- Ірмо, ти готова? Столик вже замовлено. Через скільки зайти за тобою?

Інстинктивно прикрилася рушником і відповіла, намагаючись не видати роздратування:

- Через п′ятнадцять хвилин!

- Окей! За чверть години я у тебе! Будь готова.

За хвилину Ірма вже злилася на себе, що ляпнула про п′ятнадцять хвилин, не подумавши, і тепер через свою, прямо таки, патологічну пунктуальність, буде метатися, щоб вкластися в цей часовий відрізок. Потім злилася, що, все ж таки, вклалася, а кавалер бісів спізнюється вже на п′ять хвилин, і вона, як дурепа, сидить і клацає пультом від телевізора, що бекає на незрозумілій мові.

«Кавалер» з′явився через півгодини, і тепер довелося робити винувату міну. Вибач, мовляв, - тільки закінчила одягатися. Ну, негоже, принизливо ж чекати жінці, хай йому біс! А тут, ніби, і не в очікуванні застав. Зіграла через силу.

За це своє лицемірство, за неможливість,
чи, може, нездатність наразі висловити «кавалеру» цьому своє законне жіноче «фе» з приводу непунктуальності його, Ірма,прямо таки, зненавиділа себе . А ще відчувала, що це Грицькове «метання бісеру» у вигляді ресторану, та й готелю теж, переслідує одну єдину мету. І мету цю вже й не маскував самовпевнений потаскун.

Вони йшли по довгому коридору, спускалися сходами на перший поверх, входили до зали ресторану, сідали за столик, де вже стояли коньяк і чорна пляшка, - мабуть, вина, а Ірма все шаленіше бісилась в душі: «Ну, чому цей покидьок думає, що я ляжу з ним в ліжко?! Чому?! З якого дива я – дружина, що ніколи не зраджувала своєму чоловікові і подруга дружини його, раптом дозволю йому торкнутися мого тіла, дихати мені в обличчя, робити зі мною те, що робив і робить, напевно, з десятками, якщо не сотнями, «слабких на передок»? Невже він думає, що тільки тому, що надав мені можливість заробити сто доларів?!»

- Ну, як тобі тут? - Грицько неприкрито ігнорував її виразно видиме роздратування. - Це «Кірсберрі». Скуштуй. Чудовий лікер.

Він наповнив келих тягучою пряною рідиною.

- А може, коньячку для розгону? «Хенесі». Налити?

- Я не вживаю міцний алкоголь, - видавила Ірма крізь зуби і пригубила лікер. Він був і справді чудовим.

- Страви я на свій розсуд замовив. - Гриць закусив коньяк скибочкою лимона. - Сподіваюся, тобі сподобається. - Він підморгнув. - Розслабся, Ірмо! Від життя треба брати все, поки воно вирує!

І ось тут вже Ірма вибухнула:

- Послухай, Гришо! Скажи мені. Ну, ось чому ви такі самовпевнені?

І пішло, поїхало.Від того вибуху зневаги і до цього ступору «очі в очі» біля відкритих дверей готельного номеру пройшов цілий вечір. Як ціле життя, що неодмінно змінює своєю непередбачуваністю
свідомість людей. Роздратування Ірми змирилося під заколисуючою анестезією алкоголю, і тепер лише злість на рідного чоловіка все виразніше і чіткіше проявляла і віддруковувала єдиного винуватця її невідворотного гріха. Так, так. Це був саме він. Не здатний забезпечити сім′ю, не здатний повинитись, той, що не вміє сказати «я кохаю тебе», котрий не знає, як приголубити, запестити і вознести до солодкого світу основного інстинкту жінку. Холодний попутник по її сірому життю і батько її дитини – ось хто!

Під кінець вечора Ірма вже приготувала слова, які скаже перед ЦИМ. Придумала слова, які буде шепотіти або кричати під час ЦЬОГО. І знала репліку, яка не дасть згоріти від сорому і ганьби, коли все закінчиться.

Григорію було простіше. Набір штампів еротичного змісту, відповідних даному
моменту, був неодноразово ним випробуваний і довів свою дієвість, хоча, треба зізнатися, траплялися і збої. Він не був оригінальним. І цей готель, і столик у ресторані, і набір напоїв, і періодичність банальних до вульгарності тостів, і запрошення до танцю, і, нарешті, вирішальні репліки біля дверей номера - все це входило в стандартний затяганий набір середньостатистичного донжуана з душком провінції.

Гриць не розмінюватися на флірт. Не був
і настільки честолюбним, щоб виділяти, як родзинку, оволодіння жінкою заміжньою або цнотливою. Йому подобався сам процес гульні, де обов′язковий секс на п′яну голову наприкінці веселощів заміняв «солодкий стіл».

Не можна сказати, що цього вечора у Грицька пішло, так би мовити, «щось не так». Легка суперечка з цією далеко не дурною молодою жінкою, що закінчилася повною його поразкою, лише підлила масла у вогонь еротичного азарту. У гніві ця зеленоока бестія була до біса гарна. Далі за столом вечір пішов вже за відпрацьованою схемою, і, навіть нотка
розчарування писнула в мозку не в унісон настрою, що легке пручання, здається, вже не передбачається, і все відбудеться банально і пісно.

Від природи балагур, Грицько вдало підтримував легку застільну атмосферу
анекдотами та утрируваними до комічності плітками. Пару повільних танців вони так само «проколихалися» в розмовах і сміху. Можливо тому і не зреагувала ніяк Ірма на пальці партнера по танцю, що прослизнули по її обтягнутих джинсами пружних сідницях.

І коли піднімались скрипучими східцями на другий поверх, Ірма лише реготала, коли Гриць, підтримуючи її за стан, зісковзав раз за разом гарячою долонею під пахву і торкався при цьому її грудей. На жаль, для неї вечір пройшов не під флюїдами еротичності, а досить прозаїчно, - прямо, до сірості.

«Зараз точно вирубиться, - думав з досадою Грицько. - Треба було не підливати їй коньяку. От же ж, дурень!»

Але піднявшись на другий поверх, де знаходилися номери готелю, Ірма рішуче
звільнилася від опіки і твердо попрямувала довгим коридором, видивляючись свою кімнату.І тепер вони стояли, майже притулившись тілами і впершись поглядами у вічі одне одному, а за спиною Ірми повільно відчинялися відпущені замком двері.

Десь якраз ось тут, в цю мить, повинні були прозвучати заготовлені головні репліки цієї мізансцени.І перша грянула, як грім з ясного неба.

- Ти хочеш зайнятися зі мною сексом? - раптом зухвало запитала Ірма, вразивши, немов блискавицею Грицька, і при цьому жахнулася від виголошеного сама.

Її репліка була не та! Це було не з тієї опери! Вона забула! Вона не пам′ятала завчений раніше текст! І ця її імпровізація не те, що не підходить до сюжету, але Ірма грубо фальшивить! І це провал!

Онімілий партнер виявився не готовим підключитися до дуету з уявною куртизанкою. Він гортав в мізках, що скипіли від непереборної жаги, засмальцьовані штампи і не знаходив
підходящого для цього випадку; тому мовчав, тільки ніздрі роздувались від перенапруги. Ох, яка ж вона була гарна в ролі пропащої жінки - ця «амазонка» з Поділля!

Але Грицько теж чітко зрозумів, наскільки фальшиве цієї спокусниці запитання, що апріорі передбачає його чоловіче «так».

Він несильно штовхнув її до кімнати, ступив слідом і замкнув двері поворотом внутрішнього замка.

- Зупинись, - твердо сказала Ірма, - наша з тобою «гульня» заходить занадто далеко.- Зупинись, я кажу! - Вона різко витягла перед собою руку.

У тонких пальцях, немов вістря стилета, поблискував довгий ключ від номеру. Для твердості вона обхопила праву долоню лівою, і її рішучий погляд спрямувався по ребристій кромці ключа, мов по прицільній планці ствола.

Гриць завмер за два кроки. Вони палили поглядами зіниці одне одного. Хтива
пристрасть у погляді чоловіка була убита наповал лютою ненавистю, яка струменіла по планці ключа з очей жінки.

- Я тебе по-ка-лі-чу, якщо зробиш хоч крок, - прошипіла, мов змія, не жінка вже, а фурія.

Могло здатися, що вічність так простояли вони, змагаючись лазерними, готовими
спопелити все на світі, променями очей.

- Дурепа скажена, - нарешті процідив крізь зуби Грицько і позадкував до виходу.

Навпомацки відкрив внутрішній замок, боячись розірвати зчіпку поглядів-променів. Задкуючи, обережно обійшов двері, які повільно відчинилися, і прослизнув у коридор. Замок сухо клацнув, розвівши цих двох, що не спромоглися стати перелюбниками, а натомість миттєво
перетворилися на смертельних ворогів, по своїх світах.

Ірма в знемозі осіла на підлогу і розридалася. Сльози волокли по щоках сліди туші, креслячи на блідому обличчі траурні процесії. Схлипуючи, немов маленька ображена дівчинка, Ірма розмазувала їх тильним боком то правої, то лівої долоні, все не наважуючись випустити із занімілих пальців продовгуватий ключ від номера - зброю, котра врятувала сьогодні від наруги,
навіть, не цнотливість її , перед собою незаплямовану, але вберегла від розтління наївну душу її...

Російськомовна версія роману Володимира Брянцева "ДОРОГА В ОДИН КІНЕЦЬ" доступна на електронних ресурсах: ЛітРес, Андронум та ін.

https://andronum.com/product/bryantsev-vladimir-do...
https://pda.litres.ru/vladimir-bryancev/doroga-v-o...





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 19
© 12.07.2018 Владимир Брянцев
Свидетельство о публикации: izba-2018-2315267

Рубрика произведения: Проза -> Психологический роман












1