Батьківська коса


сточилась батьківська коса
в руці кісся невинне
а з неба линуть словеса
будь мужиком мій сину

ходи лиш прямо навпростець
але тримай дорогу
люби у полі вітерець
і волю босоногу

завжди до дна все доїдай
не насипай на потім
не лихослов на коровай
і не живи в болоті

кумекай потім голосуй
не зносься підборіддям
й свого не дуже носа сунь
у баб’яче поріддя

коли робити щось почнеш
роби все як потрібно
щоб не було воно тісне
і тільки з виду срібне

не хвастай навіть і собі
заробиш то похвалять
не дуже вір чужій ганьбі
і не топчи опалих

приготувавши волосінь
умій спіймати рибу
лякливо не ховайся в тінь
умій признати хибу

дивись щоб ззаду не зайшли
ори глибоким плугом
не запрягайся у осли
і дорожися другом

як п’єш о сину міру знай
не зламуй кий у лузі
люби дідівський рідний край
не зводь пустих ілюзій

як тяжко буде потерпи
не скигли щохвилини
не бійся лізти на стовпи
та пам’ятай родину

і буде все тобі гаразд
всі чудеса можливі
послухай батьківських порад
і будеш ти щасливий

я чую батьку ось дивись
я ввесь твоєї вдачі
за тебе кожен день моливсь
сточив косу і плачу

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 33
© 12.05.2018 Сергей Щепкин
Свидетельство о публикации: izba-2018-2271913

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская












1