Вій


спить село по той бік річки
ніби спить
я набув чужої звички
ніч ходить
підперезаний не босий
ранок день
безкозирка зирить скоса
ринда дзень
по обіді сон під руку
захід мій
темрява зі мною штуку
ночі Вій
сотворила не питала
прийняла
любувала де підтало
три дупла
підніміть важкі повіки
здрастуй хто
тіло древнього каліки
звісне тло
нагло глянь йому в зіниці
упіймай
дві яскраві блискавиці
у свій рай
чи у пекло наостанок
заслужи
найжаданіший світанок
не біжи
потримай мені ще трохи
що ж ти впав
я хотів ще далі строфи
ох не знав
може вії хто підійме
віддихну
обійшлися без обіймів
не збагну
та тепер свої я очі
в коровай
немовля що перса смокче
не благай

ось і сонце на орбіті
залягло
може очі засліпити
пронесло

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 29
© 12.02.2018 Сергей Щепкин
Свидетельство о публикации: izba-2018-2197451

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская












1