Сповiдь зими...


Сповiдь зими...
Зима вже звикла до розлуки...
Чи може їй усе набридло?
Ховає в хутро змерзлі руки
Та від журби ще більше зблідла.

Вона не хоче сперечатись,
Одне прохання є натомість-
Їй ненадовго залишитись,
Щоб дописати свою повість.

Про почуття відверто пише
На підмороженій сторінці
І почерк стриманий, рівніший,
Дорослій притаманний жінці.

Їй треба з кимось поділитись,
Про сподівання та потреби
І наче знову народитись,
Сніжинкою у тихім небі.

Для сонця теж вона нерідна,
Хоча до всіх воно ласкаве.
Зимова сповідь своєрідна,
Розказує про щось цікаве.

Зима вже звикла до розлуки,
На очах сльоза-крижинка,
Останнім танцем завірюхи,
Ховає від людей стежинку.






Рейтинг работы: 4
Количество рецензий: 1
Количество сообщений: 2
Количество просмотров: 42
© 07.02.2018 Ирина Грипич
Свидетельство о публикации: izba-2018-2192671

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках


Лера Мелихова       07.02.2018   17:25:29
Отзыв:   положительный
Знаете,а всё равно Украинский язык понятен без перевода,
И это замечательно! Спасибо за стихи!


Ирина Грипич       07.02.2018   17:32:16

Спасибо ,Лера. С уважением.

Добавить отзыв:


Представьтесь: (*)  
Введите число: (*)  












1