Острів


поезія заобрійного простору
вгамовує піднесеність мою
стою до дна закам’янілим островом
у океані островом стою

десь піді мною база непорушна є
а хвилі б’ють все більше у лице
і тільки носом дихати я мушу
і лиш під воду мовити слівце

вітри ерозією розмалюють скали
за сиві хмари заховають маяки
але я дам про себе знати мореплавам
тутешнім чайкам і дельфінам завдяки

вони відкриють моє справжнє існування
і тим відвернуть нас від зіткнення й біди
ще піде хтось до мене у заслання
а хтось причалить яхтою гляди

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 22
© 14.01.2018 Сергей Щепкин
Свидетельство о публикации: izba-2018-2167571

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская












1