Знаєш брате...


знаєш брате
ти не знаєш
як на проводкАх стояти
батька
діда вже немає
баба одиноко
й мати
рідні з’їдуться
далекі
близькі родичі й не дуже
вже комусь приніс лелека
всі уважні
небайдужі
з усієї України
з Криму
з Франції з Парижа
з Амстердаму
до родини
привезуть цукерки
їжу
розкладуть те на надгробках
стануть поряд помарнілі
хтось поставить з хлібом сотку
душам тим
що відлетіли
схилять голови у квітні
русокосі
чорнобриві
статні
повні і тендітні
світлі
темні
темношкірі
дітки ходять можна взяти?
ні
прийдіть собі пізніше
та беріть
за діда
й тата
та беріть же
сміливіше
розмовляють всі
кивають
усміхнеться хтось
новини
хтось когось навіть не знає
то чия ж вона дитина?
Боже як же постаріли
тітки
ледве ходять бідні
тільки ось улітку спіли
життєрадісні солідні
а дядьків нема багато
замість них одне мовчання
постояли хто що скаже
наливають
не востаннє
нам вже сорок з добрим гаком
дехто не прожив так довго
від інсульту чи інфаркту
хто повільно
хто раптово

так-то виглядить все брате
всіх по світу Бог розсіяв
одного тебе чекати
ти військовий у Росії

***





Рейтинг работы: 3
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 21
© 03.12.2017 Сергей Щепкин

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская
Оценки: отлично 2, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 4 автора












1