Не тримаю себе...


не тримаю себе
знов лечу на орлах
в їхній збруї заплутався
дихає страх
але невеликий
сила зовсім не в ньому
здається у чомусь
ще поки чужому

не інакше воно
огортає у шати
і не я їх
вони мене
можуть тримати
і бути у них
не бажаючи часом
обіцяно їхнім
ба моїм вже Пегасом

все одно висота
чи глибини глибин
ніби виставка вічних
найкращих картин
ніби в п’єсі портьє
перевершив сценарій
режисерське снує
з режисером у парі

***





Рейтинг работы: 0
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 16
© 02.12.2017 Сергей Щепкин

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская
Оценки: отлично 1, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 1 автор












1