В путь-дорогу.


Знову вершини нас зовуть
І спозаранку ми в дорозі,
Бо хто один раз рушив в путь
Той зупинитися не в змозі.

І льодоруби, рюкзаки
І табір базовий в долині
Нас поєднали навіки,
Всі подружились ми віднині.

Хай то хвороба чи азарт,
Чи хобі, може забаганка.
Нам доля не відкриє карт,
Тож в путь-дорогу на світанку!

Тут дружба не порожній звук,
Взаємовиручка – не мода.
Забитий в скелю міцно крюк,
Він нам усім, як нагорода.

Все вище й вище наш маршрут,
Внизу, модерне там століття.
Вже нас не подолає спрут
Урбаністичного жахіття!

Тут мабуть ближче небеса,
Ми тонем в зоряній безодні,
Якщо є в світі чудеса
То лише тут і лиш сьогодні!





Рейтинг работы: 6
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 31
© 12.10.2017 Николай Мошковский

Рубрика произведения: Поэзия -> Авторская песня
Оценки: отлично 3, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 4 автора












1