Прилуки й Постульга


Прилуки й Постульга
 

Прилуцькому поету, хорошій людині Постульзі Євгену Васильовичу присвячую. До презентації збірки "Минає все".

Життя... Воно, стрімке, взяло  розгін
І так летить, що ніколи забутись
Хоч на годинку, хоч на п′ять хвилин
Й себе послухати, а краще все ж почути

І, може, оглянутись навкруги...
Все ніколи! Та я знайшла хвилинку,
Відкрила збірку віршів Постульги
І... попливла, присівши на хмаринку,

У небо те, у зовсім інший світ,
Де "граються у піжмурки зірниці",
І ти красі шепочеш цій: "Привіт",
Ій поспішаєш подумки вклониться.

"Сама для себе світиться роса"
Ви чуєте, як вправно наш Євгеній,
Як влучно, як він тонко це сказав!
Близьке таке от бачення для мене.

В "розгойданій колисці" в нього грім,
А хмари, наче з білої емалі,
Читала Женю, слухала і втім
Алісою ходила в задзеркаллі.

І, знаєте, цікаво як було!
Натхненно там молились в норах миші,
А як  темніло, по чуже зерно
У поле бігали... Правдиво Женя пише!

Його слова, набухли, як бруньки
І нам лиш залишається відкрити
Поезії чудові сторінки
І з нею сам на сам поговорити,

Подумати над словом, віднайти
Своє щось навіть в ньому, потаємне...
Спасибі, Женю, що у нас є ти!
Прилуки й Постульга - це невід′ємне.






Рейтинг работы: 3
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 50
© 05.10.2017 Светлана Коробова

Метки: Прилуцький поет Євген Постульга, присвята,
Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Оценки: отлично 2, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 2 автора












1