СОНЯЧНІ ЗАЙЦІ


Осінь  розважливу  має ходу…
Перші вже кроки - відзнаки журби:
Десь там – листочок  пожовкне – в саду,
Вітер північний  торкнеться  верби.

Вересень – так ось - і далі  ступає…
Подих осінній  все більше зростає.
Настрої ці -проникають в оселю –
Квіти сумують – не дуже веселі.

А ось пташки - мають іншу турботу:
Треба  летіти у вирій – скорбота
Їм дошкуляє- у теплі краї
Швидко збиратись  вже  мають  вони!

Квапитись  треба – ось і  прощання!
Зграї  їх  нам надсилають вітання!
Так і кружляють – над небом – небоги.
Кличе їх небо – там ближче до Бога!

Смуток  осінній -пронизує  душу!
Що тут подієш – сказати це  мушу!
Радість одна – ось ці  сонячні  зайці!
Жваві, в віконці, розбудять  нас вранці!

10.09.2017





Рейтинг работы: 0
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 47
© 11.09.2017 Таня Яковенко

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Оценки: отлично 1, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 2 автора












1