Здається...


Здається, що бачив всі долі,
Вибрав ту, що мене захотіла.
Не на небі, але і не долі,
І для духу ми з нею, й для тіла.

Мій паркан синьо-жовтий зсередини,
Кайф крізь нього на світ споглядати,
Йдемо разом із неозеленими
На червоні і чорні квадрати.

А в тилу ще стада нескінченні,
Всі у пір’ї, а все ж не злетіти,
Дуже модно вважатись ученим,
І не треба другого хотіти…

***






Рейтинг работы: 0
Количество отзывов: 0
Количество просмотров: 33
© 15.02.2017 Сергей Щепкин

Рубрика произведения: Поэзия -> Лирика философская
Оценки: отлично 0, интересно 0, не заинтересовало 0














1