Вітер


Вітер


Чорнії хмари небес
Ковдрою вкрили село.
Місяць за хмарами счез,
Наче зірок й не було.

Вітер, як дикий той звір
Ревом наповнює двір.
Смутком всю душу пройма.
Спокою в серці нема.

Чи по своїй же волі
Так не люблю я вітри…?
В душу мою поневолі
Впало зерно самоти.





Рейтинг работы: 9
Количество рецензий: 0
Количество сообщений: 0
Количество просмотров: 59
© 13.02.2017 Вера Кириченко
Свидетельство о публикации: izba-2017-1905003

Рубрика произведения: Поэзия -> Авторская песня












1