На вечір сісти всім під хату.




Коли на серці бува тяжко,
Що скрізь життя не дуже важне.
В дитинство босоноге,
Хочеться втекти мені.
Були щоб поруч: тато, ненька,
Дідусь, бабуся, брат маненький.
Щоб босі ноги поколоть на скошеній стерні.
Калачиків в степу поїсти, на березі
Тихенько сісти:
Піймать карасика, бичка чи окунька…
Опівдні повернувшись з річки,
Все з гордістю, віддать сестричці!..
І попоїсти з хлібом молока…
На вечір сісти всім під хату
І повій вітре заспівати, про рідну матір,
Що дала на долю рушника.
Дідусь, бабуся, тато, ненька,
А ми всі троє, ще маленькі…
І щоб гармошка плакала в руках…
Ми в світле вірили майбутнє!
Держава бо була могутня!
А що тепер? Неначе є?
Та тільки вся в дірках!
Тому й буває дуже тяжко,
Що вкрали в нас майбутнє наше!
Що крадуть долі! Що настане крах!


9 ноября 2011г.





Рейтинг работы: 45
Количество отзывов: 4
Количество просмотров: 88
© 10.10.2016 Пётр Матвейчук

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Оценки: отлично 12, интересно 0, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 18 авторов


Вячеслав Соколов       30.01.2017   14:04:43
Отзыв:   положительный
Нас каждого посещает ностальгия по детству, в которое хочется вернуться! А в светлое будущее надо верить, иначе зачем жить? Спасибо, Пётр! Хорошее, доброе, светлое! С уважением,
Пётр Матвейчук       01.02.2017   19:05:17

БУДЕМ ЖИТЬ,,,!!! С уважением Пётр.
Lara       11.10.2016   00:01:22
Отзыв:   положительный
Не все слова понятны мне,ведь украинский я не знаю
Но думаю...что стих прекрасный!

СПАСИБО, за вдохновение!


скачать файл
Пётр Матвейчук       11.10.2016   16:38:58

Будет время переведу. Я стихи для себя писал и не думал, что меня читать будут













1