Добра бажаю людям всім!




Пишу вірші, бува сумні
На що, кому і сам не знаю:
Про те на світі як живу
І що за серце зачіпає;
Пишу, читаю, знов пишу.
І звідки в мене це взялося?
Добра бажаю людям всім,
Молю до Бога, щоб збулося.
Люблю цю землю, світ люблю.
Люблю дітей, сестру і неньку…
А інколи зітру сльозу
Май будь старію потихеньку.
Думки до Бога можу слать,
Просити в нього розуміння.
Просити щоб пораду дав-
Коли пора збирать каміння.
І знов не сплю. Сиджу, пишу.
На дворі ніч, весна настала,
Сади вже скоро зацвітуть…
Пишу бо знов мене дістало
Що хочуть люди воювать.
Навіщо це вони не знають,
Або не хочуть розуміть
Що зовсім світ занепащають.
Козацький край, сади лани,
Квітучі мальви біля хати.
Не треба це все руйнувати
Весною, літом, восени.
Дай розуміння Боже милий -
Хай краще скрізь сади цвітуть
Чим чорнобривці на могилах.

8 марта 2014 г





Рейтинг работы: 25
Количество отзывов: 3
Количество просмотров: 92
© 09.10.2016 Пётр Матвейчук

Рубрика произведения: Поэзия -> Стихи на иностранных языках
Оценки: отлично 7, интересно 1, не заинтересовало 0
Сказали спасибо: 9 авторов


Вячеслав Соколов       10.11.2016   06:19:16
Отзыв:   положительный
Очень тёплая, душевная у Вас лирика, Пётр! О реальной жизни! Спасибо! С признательностью,
Пётр Матвейчук       10.11.2016   11:29:55

Я пишу только о том, что я проживаю, что чувствую без всяких ЛГ, может это и неправильно, но пока так...живые эмоции - это ведь честнее,когда ты от себя,от сердца.
Благодарю Вам за признательность!
Вячеслав Соколов       11.11.2016   08:31:12

Я считаю, что так и надо писать в идеале - от души! Вы правы, Пётр! С уважением,












1